Устивицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Все починається в житті з малого
Понеділок, 23.09.2019, 14:03
Меню сайту

Форма входу

Пошук

Календар
«  Квітень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Архів записів

Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 120

Педпреса

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2011 » Квітень » 29
"Ніхто не знає, як доля повертає". Я часто згадував ці слова з пісні, задумливо поглядаючи у вікно потягу №92 сполученням Полтава - Москва. Станцією мого призначення була Москва. Ще місяць перед цим я навіть думки не припускав, що доля закине мене в колишню столицю радянської імперії. Але неочікуваний дзвінок з Національного центру української культури в Москві, підготовча робота, збір коштів на поїздку - і ось я у потязі. Примхливо переплелися долі першого романіста Росії Василя Наріжнмояого, що народився в нашому селі у 1780 році, уроженця Устивиці а нині мешканця Москви Володимира Федоровича Калмикова і моя, чиє коріння також губиться в глибинах устивицької історії. 
Наріжний Василь Трохимович - перший романіст Росії, предтеча М.В.Гоголя. Лише певна архаїчність мови та несприятливий час не дали змоги В.Наріжному набути такої ж слави, що і його славетний земляк. Усунути цю несправедливість взявся онук останнього наставного старшини с.Устивиця, колишній працівник міністерства культури СРСР, Калмиков Володимир Федорович. Його стараннями, за допомогою колишнього колгоспу ім.Калініна, за власні кошти в селі було встановлено погруддя в.Наріжного а в сільському музеї в приміщенні СБК відкрито експозицію присвячену життю і творчості видатного земляка. На жаль в період лихоліття початку 90-х, коли верх взяли ті, хто живе лише сьогоднішнім днем, все цінне з експозицій музею було вкрадено. Малоцінні, з точки зору крадіїв, залишки експонатів було забрано до школи. Але відновити повноцінну експозицію так і не спромоглись. І ось нова спроба В.Ф.Калмикова відродити історичну справедливість. Не можна сказати, що память про Наріжного повністю "канула в Лєту". Памятник впорядкований, біля нього влітку радують око квіти, а ось показати і розповісти щось про людину, яка написала перші, дійсно російські, романи, можливості не було. Моржливо не вистачало поштовху, який змусив би до певних дій у цьому напрямку. І цим поштовхом стало запрошення Центру. Формально я був запрошений на відкриття в Центрі експозиції присвяченої життю і творчості  В. Наріжного. Фактична мета мого запрошення - відновлення експозиції в стінах шкільної музейної кімнати, залучення учнів школи до вивчення історичної та літературної спадщини рідного села. Думаю, що до 1 вересня ми цю ідею втілимо в життя.
Враження від Москви спробую висловити коротко: помпезно, показушно, дорого, цікаво, суєтно, багатомовно, тривожно (поліція несе службу по справжньому, не відбуває). Відчуваєш себе маленькою комашкою у величезному людському мурашнику, якому глибоко начхати на твої враження та емоції. А тепер трішки фотографій.
 
Наріжний і люди.
В.Т.Наріжний
Мельниченко В.Ю - керівник Центру.
Калмиков В.Ф.- рушій проекту
Учасники відкриття експозиції
 
Памятники
Булат Окуджава на Арбаті
О.Пушкін та Н.Гончарова
М.Шолохов.
М.Гоголь
Переглядів: 655 | Додав: Шеф | Дата: 29.04.2011 | Коментарі (2)

Copyright MyCorp © 2019
Конструктор сайтів - uCoz