| |
Святки минули. Спала напруга останніх тижнів грудня, коли щовихідних йшли змагання на полях шкільних олімпіад. Вже і підсумки підбито. Ми треті у районному рейтингу. Але як директора мене це не дуже радує, адже з основних предметів призерів не маємо. Та й свята минули швидко і непомітно. Мабуть вплинула погода. Сьогодні, коли на дворі заметіль і мороз, на душі зовсім не сумно і хочеться, щоб знову прийшов Новий рік. Та час не має зворотнього напрямку. І потрібно думати про конкурс художньої самодіяльності, як учнівської так і учительської ( при такому житті нам тільки співать залишилось) , конкурс екологічних бригад і конкурс гуманітарних мтодобєднань. Коментувати останній не берусь, боюсь , що емоції знову до добра не доведуть. То ж залишилось налаштуватись на роботу. Чого і читачам бажаю.
|
|
Лихо приходить до людей непрохано, коли його ніхто не чекає. Несподівано увірвалась біда до сім’ї Закладних: важка хвороба прикувала веселу співучу донечку Аню до ліжка. Кошти на лікування збирали всім селом – давав хто скільки зміг. Учні школи також вирішили зробити свій внесок. За рішенням вищого органу учнівського самоврядування, Палати радників, у день Святого Миколая було проголошено акцію «Поділись своїм теплом з Анею». Крім збору коштів, які зазвичай витрачаються на різні забавки та солодощі, було організовано виставку продаж виробів, зроблених учнями власноруч у шкільній майстерні. І хоча ціна на совки, качалки, кухонні дошки, швабри, дверні ручки та защібки була символічною, але вторгували за них щонайменше 150 грн. Тож всі зібрані кошти, а це понад 800 грн, а також різні подарунки, листівки, розфарбовки, солодощі і, навіть, улюблені м’які іграшки були передані Аниним батькам. Але не це головне. Як сказала одна з учениць 6-го класу «Ми віримо, що тепло наших сердець допоможе Ані швидко одужати і приєднатися до нашої великої шкільної сім’ї ще на весняних канікулах». Що тут ще скажеш?
|
Таке теж буває. За підсумками останніх олімпіад становище дещо виправилрсь. Вітаємо переможців та призерів:
Дядюру Аллу, 10 клас - перше місце на олімпіаді з педагогіки та психології;
Левченко Марину, 9 клас - І місце , економіка
Коцар Дмитро, 11 клас - ІІІ місце економіка, ІІ місце інформатика
Пчельнік Ігор, 10 клас - ІІІ місце інформатика.
Крім того, Дядюра Алла зайняла ІІІ місце на захисті робіт з МАН у секції іноземних мов.
Страшенно приємно, що ми знайшли в собі сили зробити цей ривок. Школа гордиться своїми учнями. |
|
Сумно. І зовсім не від того, що осінь. Сумно, що вже третій тиждень підряд жодного призера на районих олімпіадах. Математика - 0, біологія - 0, українська мова та література - 0, астрономія - 1 (третє місце). Чому? Чесно скажу - не знаю. Але це результат, над яким слід задуматись всім. Мені,, як директору, в першу чергу, вчителям, учням. Завдання, що я їх бачив, доступні. Отже... Підождемо решту результатів. Але інтуіція мені підказує, що краще не буде.
|
|
Подія немов би і незначна, але якщо вона трапляється вперше в історії школи, не згадати про неї ну ніяк не можна. Районні змагання з легкоатлетичного кросу. Наші хлопці та дівчата другі, поступаючись тільки багачанам. Це вперше в історії школи ми досягли другого місця. Вітаю команду школи і надіюсь, що Пчельнік Ігор, Горбаньов Влад та Сич Аліна так же достойно виступлять і на обласних змаганнях. Успіху!!!
|
Починаючи роботу над цим повідомленням, я довго думав, яку ж назву дати матеріалу. Вкотре на думку спало сакраментальне "Учитель - не професія. Учитель - це діагноз". І вкотре відкинув, як твердження не зовсім доречне і навіть образливе. Адже і серед вчителів є люди без почуття гумору. Та й події, які відбувались у школі напередодні свята, не зовсім відповідали відкинутому варіанту. Тож про свято, яке завжди з нами. Підготовка до нього розпочалась з несподіваної для мене пропозиції від клубу "Старшокласник": у пятницю 30 вересня провести в школі "День Дублера": замінити пдагогів та адміністрацію школи учнями, а вчителям дати можливість пригадати шкільне дитинство. Повинен віддати належне ініціативній групі старшокласників: до четверга їх ідея обросла подробицями та ідеями. Найцікавішим був момент заміни вчителів та адміністрації. В той час, коли вчителі насолоджувались чаєм, тортом та переглядом відеоматеріалів з історії школи, їх дублери сіяли розумне, добре та вічне. Вердикт: всі як один заявили, що важчого дня у їх житті ще не було. На дверях кожного класу саморобні вітальні листівки. В коридорі стенд у вигляді квіткового поля, де на персональній квітці кожного вчителя будь-хто міг написати свої побажання улюбленому наставнику. На кожній перерві натовп учнів прагнув упізнати вчителів за їх дитячими фотографіями, що були розміщені на стенді "Їх щасливе дитинство. Упізнай свого вчителя". А після уроків на урочистій лінійці, на яку викликались всі вчителі школи, перераховувались їх заслуги, учні вручили педколективу величезний торт, як символ солодких спогадів про шкільні роки. Були грамоти, подяки, відзнаки. Приємно, що семеро наших колег отримали грамоти районного рівня. Районною радою, райдержадміністрацією, відділом освіти були відзначені ваш покірний слуга, Островерха О.В., Шиян Н.Г., Білоусов В.О., Жемела Л.В.Манжос Ю.Д., Ващенко Л.В. Впевнений, що всі вчителі школи заслуговують на відповідні нагороди. У дегустаторів при оцінці якості напоїв та смакотеликів є таке поняття, як післясмак. Так от: майже через два тижні після свята післясмак від нього яскравий та приємний.
|
В нашій школі вже давно стало доброю традицією проводити свято квітів восени. Так було і цього року. 22 вересня школа замайоріла всіма барвами веселки. Коридор наповнили яскраві букети з найрізноманітніших квітів. Були композиції присвячені визволенню Полтавщини, а були й такі, які нагадували про мир на землі і затишок в наших оселях. Ця традиційна виставка осінніх квітів створює атмосферу справжнього балу квітів. Найголовнішою квіткою цього дня став, звичайно ж, чорнобривець. Це квітка материнства, доброти, щедрості. Де б ви не були, куди б не закинула вас доля, але якщо у вас під вікном буде рости кущик чорнобривців, ви завжди будете пам'ятати і рідну домівку, і свою матір, і рідний край. Тому, мабуть, недаремно ці квіти дуже любив В. Сухомлинський. Любив квіти, до душі була й пісня: Чорнобривці чорноброві Квітнуть в тиші вечоровій. Чорнобривці чарівні Так і просяться в пісні... Бабуся розповідала мені таку легенду. У давнину українські майстри-чоботарі шили надзвичайно гарні жіночі чобітки, які мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки. Називали такі чобітки «чорнобривцями». Подібність цього взуття до суцвіття квітки й дало їй таку назву. Не обійшлося свято і без овочів. Головним був гарбуз. З нього було зроблено багато цікавих композицій, такі як "Петро і Наталка" і багато інших. Побачивши цю виставку, можна поринути у світ казки, адже тут все навколо у яскравих кольорах, все посміхається і радіє. Тож, дуже добре, що є такі люди, які прагнуть дарувати всім оточуюючим гарний настрій та хвилини щастя. І нехай свято квітів живе й надалі, а наші нащадки хай продовжують ці добрі традиції в майбутньому.
|
|
|
Зі святом, шановні колеги, батьки та учні!
Щиро дякую всім, хто приклав зусиль по підготовці школи до нового навчального року.
Всім спонсорам - міцного здоровя та процвітання справі.
Вчителям терпіння та високих зарплат. Учням - легких домашніх завдань, цікавих уроків і веселих перерв.
Батькам - вдячних дітей. А всій Україні - мудрості і процвітання!
Звени, Перший дзвонику! |
|
| |
 |
Колись, років 20 тому, мені прийшла думка, що дерева в серпні шумлять зовсім не так як у травні чи чепрвні. Пробивається якась сумна нотка в серпневому гомонінні листя, немов уже чути шерех близької осені. Проте фізматівське виховання змусило мене шукати обєктивні причини цього явища, і після евних роздумів, я дійшов висновку, що в серпні листя набагато жорсткіше ніж у червні, тож і шелест його буде інший. Проте це зовсім не зменшує той невиразний смуток у душі кожної людини, що заклався мабуть ще зі шкільних років - серпень, кінець літа, відпочинку, безтурботності. Скоро школа. Так, скоро школа. Ось уже і РВО провело прийомку шкіл. Підписали акт і нашій школі. Не без пригод, але підписали. За вікном щораз пролітають автомобілі - десь у Сорочинцях вирує ярмарок.В найнесподіваніших місцях бродять "американські гості" - колоради. Скоро копати картоплю. Для вчителів, як і для наших предків, рік починається і закінчується восени, 1 вересня. І від цього трішки сумно - завершкється ще один життєвий цикл. |
 | |
| |
